Роздуми Наталії Мартинюк

Що  для мене театр?

Я можу без будь-яких сумнівів констатувати, що для мене театр – необхідне повітря для душі без якого задихаюсь у сірих буднях, стаю просто тінню, гублюсь серед обивателів і втрачаю себе, як особистість. Дивовижне відчуття, коли ти входиш до зали, і на тебе дивляться десятки очей з таким же диким вогником , але зі своєю специфікою: у когось мудрість, в іншого драйв і жага змін. Тоді розумієш - я вдома , де всі ми такі різні і схожі водночас з метою відроджуватись на сцені, мов фенікс, пробуджувати заспані, одурманені серця глядачів, ділитись своїм теплом, енергетикою. І коли ти ненароком помічаєш хоча б один вдячний погляд – твоя праця недаремна, й десь там, глибоко всередині, стає так тепло-тепло…А ще, ким би ти не був, яку б маску не вдягав щодня, тут ти дійсно стаєш собою, якби парадоксально це не звучало…”Приміряючи’’ одну за іншою ролі й все чіткіше усвідомлюєш, ким дійсно являєшся, що ти мусиш дати цьому скаліченому світу, і врешті-решт, стаєш сильнішим….Розкрию ще одну таємницю – театр уміє лікувати, тому якщо ви «захворіли», знайдіть у собі ту краплю хоробрості аби зробити крок у його бік, адже він може змінити і ваше життя, як змінив моє, і пам’ятайте : «Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б’ється — ожива,

Як їх почує!»

листопад 2014